арт-педагогічні техніки, які я використовую на уроках


ВПРАВА "МАЛЮНОК МУЗИКИ"

Мета.Самопізнання своїх особистісних властивостей і свого ставлення до людей та світу в цілому. Вправа допомагає з незвичного боку подивитися на себе та інших.

Інструкція: “Сядьте зручно й послухайте музику. За моїм сигналом починайте малювати ті почуття, які у вас викликає ця музика, або ті образи, символи, які у вас асоціюються з цією музичною темою. Ви повинні прагнути до того, щоб виявити себе якомога повніше”.

Час звучання музики – орієнтовно три хвилини, але він може змінюватися за бажанням педагога у зв’язку з тими завданнями, які він ставить перед собою та перед учнями. Потім учням пропонується прокоментувати зображене.

Проводиться обговорення: “Поділіться своїми враженнями, звертаючи увагу на те, наскільки кожному з вас вдалося розкрити себе у цьому малюнку музики.

Можна зібрати малюнки та запропонувати впізнати автора.

-         Що допомогло впізнати автора? Кого зовсім не впізнали? Чому? Наскільки незвичайним був малюнок? Чи автор  зміг виразити свої почуття? Чи вас ще погано знають?”

Під час перегляду малюнків учасники можуть фіксувати свої “відкриття авторів” на окремому аркуші паперу. Тому малюнки варто пронумерувати, але зробити це таким чином, щоб члени групи не змогли дізнатися, кому який малюнок належить.


Робота з кольорами: учимося розрізняти відтінки



білий

яскраво-жовтий

жовтий

світло-жовтий

сірчано-жовтий

пурпурно-червоний

темно-червоний

червоний

світло-червоний

оранжевий

світло-оранжевий

пастельно-оранжевий

фіолетовий

лавандовий

бузковий

малиновий

світло-рожевий

темно-синій

кобальтовий синій

королівський синій

яскраво-синій

синій

дорожній синій

генціановий синій

лазуровий

небесно-блакитний

блакитний

світло-блакитний

бірюзово-синій

бірюзовий

мятний

темно-зелений

зелений

травянисто-зелений

світло-зелений

жовто-зелений

липово-зелений

брунатний

горіховий

світло-коричневий

бежевий

чорний

темно-сірий

сірий

середньо-сірий

світло-сірий

сріблясто-сірий

золотистий

мідний



ТЕХНІКА "ПЛАСТИЛІНОВІ КАРАКУЛІ"

Мета.Застосовується для руйнування стереотипів про “красиве” і “потворне”, які заважають дітям творити. Техніка використовується як в індивідуальній, так і в груповій роботі, вона базується на методиці каракуль.

 Під час роботи учні (парами) беруть пластилін. Їм пропонують виліпити чотири-п’ять будь-яких фігур різної форми. Далі парі пропонують обмінятися фігурками й об’єднати їх будь-яким чином.

Після завершення роботи проводиться розгляд і обговорення того, що вийшло. Обговорення будується таким чином, щоб, акцентуючи увагу на отриманих виробах як продуктах спільної творчості, спробувати оцінити їх в контексті стосунків між учасниками процесу.

Групова модифікація: фігура передається по колу, кожен додає до неї, що забажає, змінюючи її, але не до невпізнанності. Обмін триває до того часу, доки автор не отримає назад свою фігуру. У кінці заняття доцільно провести обговорення, акцентувати увагу на почуттях членів групи в момент, коли вони отримали свою роботу назад. Тоді кожному, можливо, потрібно буде щось у собі подолати і прийти до усвідомлення колективного авторства своєї роботи, як і робіт всіх учасників групи.


ВПРАВА "ПРОЕКЦІЯ ЛЮДИНИ - ОТОТОЖНЮЄМОСЯ З ПРЕДМЕТАМИ"

Виберіть будь-який предмет, який потрапив вам на очі - стілець, прикрасу, машину, дерево - і ототожніться з ним. Дозвольте собі ідентифікуватися з об'єктом і "стати" ним, досліджуйте свої відносини з іншими об'єктами у вашому оточенні. Ви більше виграєте від цього експерименту, якщо будете говорити вголос і звертати увагу на найбільш очевидні й найпростіші аспекти предмета. Не намагайтеся робити "багатозначні" висновки, просто продовжуйте усвідомлювати, як змінюються ваші відчуття в міру того, як ви говорите. Ось, наприклад, відгук на "буття" в якості червоного хромованого стільця: "Я важкий і блискучий, я жорсткий, мене нелегко зламати, на мені зручно й м'яко сидіти. Мені подобається відпочивати на цьому м'якому килимі".

Звичайно ж, неживі предмети не мають почуттів! Правда й те, що з великої кількості якостей, притаманних предмету, ви вибрали лише кілька властивостей. (Якщо ви в цьому сумніваєтеся, порівняйте свої слова з тими, що вимовив ваш друг, який незалежно від вас проводив експеримент з тим же предметом). Ваш опис стільця виявляється багато в чому описом самого себе. При виявленні не усвідомлюваних рис характеру або почуттів хорошим ключем може служити почуття зніяковілості або самосвідомості (свідомість себе!) в той момент, коли ця риса чи емоція вербалізуються.


ЯК СТВОРИТИ ЧАРІВНУ КАЗКУ?

СТРУКТУРА ЧАРІВНОЇ КАЗКИ

ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА

1. Розлука. Їдуть батьки; цар іде на війну.

2. Заборона. "Тільки не заходь у десяту кімнату".

3. Порушення. Побігла Оленка на вулицю, загралася.

4. Вивідування. Стала відьма дізнаватись...

5. Підступ. Вовк наслідує голос мами-кози.

6. Посібництво. Царівна з’їдає запропоноване яблучко.

7. Шкідництво чи нестача. Схопили гуси-лебеді Івасика; занедужав цар на важку хворобу.

ЗАВ’ЯЗКА

8. Посередництво. "Іди, Оленко, братика шукати... "

9. Протидія. "Дозволь мені, царю, спробувати щастя... "

10. Відправлення. Царевич вирушив у дорогу.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

11. Перша функція дарувальника. Стала Баба-Яга допитуватися.

12. Реакція героя. "Ти б мене спершу нагодувала... "

13. Отримання чарівного засобу. Дав дід Іванові коня; "Скажи: по-щучому велінню... "

14. Переміщення в інше царство. Чи довго йшла Оленка, чи коротко...

15. Боротьба. Став Іван битися зі Змієм.

16. Таврування. Роздряпав йому Змій усю шию.

17. Перемога. Завертівся Кощій і помер.

18. Початкове лихо чи нестача ліквідується. Вийшла до Івана з підземелля Царівна.

19. Повернення. Сіли на килим-літак, полетіли додому.

20. Погоня. Кинулися гуси-лебеді навздогін.

21. Порятунок. Кинула вона дзеркальце; розлилося море.

На цьому казка може скінчитися, але часто зустрічається додатковий сюжет, в якому діє псевдогерой (найчастіше брат чи брати головного персонажа). Перша його частина нове шкідництво - аналогічне функціям 8-14. 8а. Псевдогерой викрадає здобуток. 11а. Герой знову відправляється на пошуки. 14а. Герой знову знаходить чарівний засіб. Далі при такому розвитку з’являються нові функції:

22. Невпізнане прибуття. Приїхав у рідне місто, але додому не пішов, став учнем кравця.

23. Необгрунтовані домагання. Генерал заявляє царю: "Я – зміїв переможець".

24. Важка задача. "Хто підніме зміїну голову... "

25. Рішення. Підійшов Іван, тільки торкнувся...

26. Дізнавання. Показав він заповітний перстень.

27. Викриття. Розповіла царівна все, як було.

28. Трансфігурація. Викупався Іван у молоці, вийшов кращий, ніж був.

29. Покарання. Посадили служницю в бочку...

30. Весілля, воцаріння. Одержав Іван царівну та півцарства.

Не всі функції присутні завжди, але число їх обмежене, і порядок, в якому вони виступають по ходу розвитку казки, незмінний. Незмінними визначили й набір ролей, тобто діючих осіб, що мають своє коло дій - одну чи декілька функцій. Цих ролей шість: відправник, царівна, герой, псевдогерой, помічник, дарувальник.